блэк спрут онион Краснообск Шишки марихуана конопля

Привет, братаны! Сегодня я расскажу вам, как я купил шишки марихуаны и провел крутой день, наслаждаясь каждым движением. Но, братцы, сегодняшний день был особенно офигенным! Хотели бы узнать, как я достал эти закладки? Обычно я обращаюсь к дельцу, который знает, где взять самое качественное добро. Но на этот раз я решил поэкспериментировать и раздобыть их самостоятельно. Купил небольшую конопель и выращивал ее у себя дома. Через несколько месяцев она выросла в крепкую и ароматную марихуану. Уже только запах этой шишки давал мне мощный кайф! Наконец-то наступил день, когда я решил попробовать этот урожай. Утром я подготовил специальное местечко, где можно было насладиться кайфом. Накурился вместе с друзьями, мы отлично провели время! Целый день мы на кумарах, наслаждаясь каждым мгновением. С первых минут после курения я ощутил волшебное действие марихуаны. Все чувства стали более яркими и насыщенными. Мои глаза закрывались от удовольствия, а грызло, недоумевая, что со мной происходит. Я просто наслаждался свободой и беззаботностью, которые мне дала эта травка. Весь день прошел настолько медленно, словно время остановилось. Ходить? Нет, братаны, мы на этом не сошлись. Мы просто лежали в траве и наслаждались великолепным миром, который открылся перед нами. Все казалось таким нереальным и прекрасным! Но, конечно же, наступил тот момент, когда кайф постепенно спал. Я чувствовал усталость, и мне захотелось больше эмоций. Решил попробовать скорость – психостимулятор, который добавит остроты и энергии. Купил парочку таблеток этаминал натрия и отправился к друзьям. Поначалу мне стало еще интереснее, я стал более активным и энергичным. Мы не могли усидеть на месте! Бегали по улицам в поисках новых приключений. Нашу группу сопровождали смешные искажения восприятия, которые вызывали смех и восторг. Мы смеялись до слез и чувствовали себя бесконечно счастливыми! Но, как и всякая скорость, эти таблетки имеют свою цену. Уже к вечеру наступило нарко похмелье – на кумарах. Но это не остановило нас, братва! Мы решили справиться с грустным состоянием и восстановить энергию. Решили напоследок освежиться грибочками – псилоцибиновыми грибами. Купил у дворового дельца мешок и пошли с друзьями в лес. Там нашли прекрасное место – уютную полянку с высокой травой и старыми деревьями. Сели, а грибы начали свое волшебное действо. Братцы, я не мог в восторге от того, какие краски открывались перед глазами. Лес стал живым, каждый листок шептал о своих секретах. Мы погрузились в новый мир, где все стало возможно. Мы общались душами и понимали друг друга без слов. Но судьба нас настигла, и настало время расставаться с этими незабываемыми ощущениями. Я ощущал усталость и тяжесть в теле. Мы вернулись домой и провалились в глубокий сон. Этот день оставил незабываемый след в моей памяти. Сейчас, писать этот рассказ, я вспоминаю каждый момент этого кайфового приключения. Марихуана, скорость и грибочки дали мне возможность по-настоящему ощутить свободу и насладиться каждой секундой. Наркоман гопник в деле! Всем мира, братцы!

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...